Human rights in the context of the legal positivism.

Authors

  • I. V. Stadnik Донецький національний університет імені Василя Стуса
  • A. S. Bondar Донецький національний університет імені Василя Стуса

DOI:

https://doi.org/10.31558/2518-7953.2019.2.1

Keywords:

human rights, legal positivism, national positivism, social positivism, anthropological positivism, state, law, rule of Law

Abstract

This article analyzes the main ideas of the legal positivism in terms of its interaction with the human rights and freedoms. The objective of the article is to determine the meaning and content of the human rights in the context of the positivist doctrine of law as well as to substantiate the ways how to combat positivist treatment of human rights at the level of the national legal ideology.

It is noted that the human rights were not considered in the early positivist doctrines. At the same time, the later positivist doctrines were analyzed, which substantiate subjecting the individual rights to the needs of the society and denying the existence of the inalienable rights.

The main postulates of different categories of the legal positivism (national, social, anthropological) are summarized in the context of their treatment of human rights and freedoms. It is noted in the article that a crucial role of the state is recognized by all schools of the legal positivism because individual and social rights are incorporated only to the extent that they are recognized by the state. In that sense, promotion of social and individual interests, of human rights and freedoms is purely formal.

In the context of the legal positivism, the idea of inalienable human rights and freedoms makes no sense because it uses the notion of the ‘subjective right’, which derives from the objective law established by the state. This leads, in fact, to the denial of the highest social value of a human being, rights and freedoms of which are not prioritized.

This article determines the characteristics of the legal positivism reflected in practice which include unambiguous incorporation of the human rights into the law as well as of its extent and the order of its implementation; prevention of the abuse of rights and of the loose interpretation of rules of law by concerned persons; designation of the boundaries of lawful behavior and of legal remedies which is a formal prerequisite for the person’s certainty and safety; the recognition of certain actions as criminal being stable which protects the society from the unsubstantiated and meritless accusations; restriction by the law of public officials’ discretion by setting forth the framework of their competence.

It was proved that ignoring of the contents of positive rights neglects all these positive features of the legal positivism. This creates ideological preconditions for various types of the abuse of rights.

The article underlines the role of legal education as an important factor which affects critical treatment of the state and law. This allows to prevent the unlimited role of the state at the level of the legal ideology and, consequently, to preclude any violations of the human rights by the state.

Author Biographies

I. V. Stadnik, Донецький національний університет імені Василя Стуса

старший викладач кафедри теорії та історії держави і права та адміністративного права

A. S. Bondar, Донецький національний університет імені Василя Стуса

студентка юридичного факультету

References

Україна увійшла у першу трійку за кількістю скарг проти неї в Європейському суді з прав людини. URL: https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/01/24/7091973/ (дата звернення: 15.12.2019).

Хахуліна К. С., Малига В. А., Стаднік І. В. Теорія держави і права в схемах та визначеннях: навч. посібн. Донецьк: Донбасс, 2011. 341 с.

Пуховська А. С. Еволюція розуміння прав людини в контексті юридичного позитивізму. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2013. Вип. 23. Ч. 1. Т. 1. С. 86–91.

Синха Сурия Пракаш. Юриспруденция. Философия права. Краткий курс / пер. с англ. Москва: Академия, 1996. 304 с.

Бергбом К. Юриспруденція і філософія права. 1892. Цит. по: Тихонравов Ю. В. Основы философии права: учеб. пособ. Москва,1997. 368 с.

Рабінович С. П. Європейська природно-правова думка та криза ціннісно-нормативної свідомості. Актуальні проблеми держави і права. 2008. № 40. С. 35–43.

Фальковський А. О. До визначення поняття аксіологічного дослідницького підходу в методології юриспруденції. Актуальні проблеми держави і права. 2008. № 40. С. 59–64.

Рабінович С. П. Природно-правові підходи в юридичному регулюванні: монографія. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2010. 576 с.

Остин Дж. Избранное / пер. с англ. Л. Б. Макеева. Москва: Идея-Пресс, 1999. 322 с.

Бондар А. С. Юридичний позитивізм як напрямок правової ідеології. Вісник студентського наукового товариства Донецького національного університету імені Василя Стуса / ред. кол. І. В. Хаджинов (голова) та ін. Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2019. Вип. 11. Т. 2. С. 14–17.

Луцький А. І. Правова ідеологія в системі правової свідомості. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. 2014. Вип. 8. С. 25–27.

Конституция (Основной закон) СССР: Закон СССР от 05.12.1936 г. URL: http://doc. histrf.ru/20/konstitutsiya-sssr-1936-goda/ (дата звернення: 15.12.2019).

Доклад о верховенстве права: Европейская комиссия за демократию через право (Венецианская комиссия). Страсбург. 2011. 19 с. URL: https://www.venice.coe.int/webforms/documents/default.aspx?pdffile=CDL-AD(2011)003rev-rus (дата звернення: 15.12.2019).

Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141. (Із змінами).

Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м’якого покарання). Офіційний вісник України. 2004. № 45. Ст. 41.

Рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 р. № 2-рп/2016 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини першої статті 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» (справа про судовий контроль за госпіталізацією недієздатних осіб до психіатричного закладу). Офіційний вісник України. 2016. № 48. Ст. 7.

Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 р. № 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина Багінського Артема Олександровича щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху). Офіційний вісник України. 2010. № 101. Ст. 128.

Рішення Конституційного Суду України від 23 листопада 2017 р. № 1-р/2017 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України. Офіційний вісник України. 2017. № 98. Ст. 126.

Мелешевич А., Яремко Т. Підходи до визначення поняття верховенства права: в пошуках консенсусу? Українське право. 2006. № 1. С. 221–231.

Козюбра М. Принцип верховенства права і конституційна юрисдикція. Вісник Конституційного Суду України. 2000. № 4. С. 24–32.

Issue

Section

Права людини, держава, суспільство