Принцип правової визначеності у діяльності судів та інших органів державної влади.
DOI:
https://doi.org/10.31558/2518-7953.2019.2.3Ключові слова:
принципи права, принципи конституціоналізму, основні принципи права, суд, судовий розгляд, принцип правової визначеності, принцип юридичної визначеностіАнотація
У статті наголошується, що дотримання принципу правової визначеності є надзвичайно важливим для захисту прав і свобод осіб, що звертаються до судів. Низка рішень Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у судовому процесі розкриваються такі складові цього принципу, як-от чітке формулювання причини, на підставі якої особа обмежується у свободі чи позбавляється її, неможливість скасування остаточного судового рішення тощо. Водночас, акцент на судово-процесуальний зміст цього принципу часто надає підстави ігнорувати значущість його дотримання також і органами інших гілок влади – законодавчої, виконавчої. А тому потрібно звертати увагу на зміст принципу правової визначеності саме у широкому, а не у вузькому розумінні. Крок уперед у цьому напрямі було зроблено Конституційним Судом України у мотивувальній частині рішення у справі про Регламент Верховної Ради України від 1 квітня 2008 р. № 4-рп/2008.Посилання
Мішина Н. В. Конституційна скарга та індивідуальна заява до Європейського суду з прав людини як юридичні гарантії прав людини в Україні. Право України. 2018. № 12. С. 178–196.
Мішина Н. В. Гармонізація законодавства України з правовими позиціями Європейського Суду з прав людини (на матеріалах законодавства про громадські організації). Правничий часопис Донецького університету. 2011. № 2. С. 13–21.
Доповідь «Верховенство права», схвалена Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25–26 березня 2011 р.). URL: https://www.venice.coe.int/webforms/documents/default.aspx?pdffile=CDLAD(2011)003rev-ukr
Рішення Європейського суду з прав людини від 6 листопада 2008 р. у справі «Єлоєв проти України» (Заява № 17283/02). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/974_433
Рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 р. у справі «Новік проти України» (Заява № 48068/06). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/974_442
Погребняк С. П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика). Харків: Право, 2008. 238 с.
Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2010 р. № 8-рп/2010 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів «найвищий судовий орган», «вищий судовий орган», «касаційне оскарження», які містяться у ст.ст. 125, 129 Конституції України. Офіційний вісник України. 2010. № 21. Ст. 882.
Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. № 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 92, п. 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками). Офіційний вісник України. 2005. № 39. Ст. 2490.
Рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 р. № 17-рп/2010 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абз. 8 п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про міліцію». Офіційний вісник України. 2010. № 52. Ст. 1746.
Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 р. № 2-р/2017 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 7 ч. 2 ст. 42 Закону України «Про вищу освіту». Офіційний вісник України. 2018. № 18. Ст. 619.
Богачова Л. Л. Принцип правової визначеності в європейському і національному праві (змістовна характеристика). Теорія і практика правознавства. 2013. Вип. 2. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/tipp_2013_2_74
Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2008 р. № 4-рп/2008 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч.ч. 2, 3, 4 ст. 219 Регламенту Верховної Ради України (справа про Регламент Верховної Ради України). Офіційний вісник України. 2008. № 28. Ст. 904.
