Правничий часопис Донецького університету

Всеукраїнська науково-практична конференція «Правове забезпечення соціально-економічного розвитку: стан та перспективи».

Yu. Pavlyuchenko

11–12 жовтня 2019 р. у м. Вінниці відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Правове забезпечення соціально-економічного розвитку: стан та перспективи».

Ініціатором проведення конференції виступила кафедра господарського права Донецького національного університету імені Василя Стуса, яка у 2019 р. відзначала свій 35-річний ювілей. Організаторами конференції разом з юридичним факультетом Донецького національного університету імені Василя Стуса стали Донецький регіональний науковий центр НАПрН України та Господарський суд Вінницької області.

Здійснення права власності на землю органами державної влади та місцевого самоврядування від імені Українського народу.

A. Bobkova

Стаття присвячена дослідженню питання здійснення права власності на землю органами державної влади та місцевого самоврядування від імені Українського народу.

Проаналізовано доктринальні підходи до визначення поняття «земля»; надано тлумачення ключовим ознакам землі як об’єкта права власності Українського народу, а також поняттю «Український народ». Розглянуто повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування щодо здійснення прав власника землі від імені Українського народу.

Запропоновано напрями удосконалення здійснення права власності на землю органами державної влади та місцевого самоврядування від імені Українського народу

Правова основа застосування адміністративно-господарських санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів.

D. V. Chasovnykоv

Стаття присвячена дослідженню правової основи застосування адміністративно-господарських санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів. Розглянуто проблемні правові питання, що виникають під час застосування таких санкцій.

За результатами проведеного дослідження запропоновано основні напрями вдосконалення правової основи застосування адміністративно-господарських санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів.

Щодо здійснення майнових прав товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю однієї особи.

I. Lekhkodukh

Статтю присвячено дослідженню питання здійснення майнових прав товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю однієї особи.

Звертається увага на виконання єдиним учасником функцій вищого та виконавчого органів товариства одночасно; виконання єдиним учасником функцій директора на підставі трудового договору з товариством та без його укладення; здійснення майнових прав без визначеності суб’єкта таких прав; відсутності розмежування повноважень єдиного учасника як учасника вищого та виконавчого органів тощо.

За результатами проведеного аналізу обґрунтовано пропозиції щодо здійснення майнових прав товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю однієї особи.

Щодо правового статусу окремих суб’єктів транспортної діяльності.

R. F. Grynyuk

У статті висвітлюються проблемні питання правового статусу окремих суб’єктів транспортної діяльності. На основі аналізу законодавства ЄС, чинного та перспективного законодавства України про транспорт обґрунтовано пропозиції щодо регламентації правового статусу окремих суб’єктів транспортної діяльності: транспортного оператора, оператора змішаного (мультимодального) перевезення, транспортної біржі.

Теоретико-правові питання щодо об’єкта лізингу.

K. Morhunova

У статті з’ясовано сутність об’єкта лізингу та його особливості. Розглянуто теоретико-правові підходи до тлумачення поняття «об’єкт права». Підтримано позицію щодо неможливості існування безоб’єктних правових відносин. Досліджено основні наукові теорії, що пояснюють сутність об’єкта правовідносин: плюралістичну та моністичну. На основі аналізу чинного законодавства у сфері лізингової діяльності встановлено, що законодавцем використано плюралістичний підхід для визначення об’єктів лізингу. Застосовано моністичну теорію про двородовий об’єкт до лізингових правовідносин. Обґрунтовано необхідність розмежування понять «об’єкт лізингових правовідносин» та «предмет договору лізингу», з’ясовано їхнє співвідношення.

Профілактика правопорушень у сфері інтелектуальної власності.

O. V. Bakhur

У статті акцентовано увагу на зростанні кількості правопорушень у сфері інтелектуальної власності та наголошено на необхідності посилення профілактики таких правопорушень.

Проаналізовано підходи щодо розуміння змісту профілактики правопорушень у науці господарського права та інших галузях юридичної науки. Взято за основу підхід, що передбачає розмежування понять «профілактика» та «попередження» правопорушення. Конкретизовано, що профілактика правопорушень у сфері інтелектуальної власності може бути визначена як здійснення державою економічних, політичних, ідеологічних, виховних, правових та інших заходів з виявлення та усунення причин порушень прав інтелектуальної власності, а також виявлення осіб, схильних до вчинення таких правопорушень. Запропоновано основні заходи з виявлення та усунення причин правопорушень у сфері інтелектуальної власності.

Щодо доказування та доказів у спорах про стягнення збитків у сфері господарювання.

V. I. Novoshitska

Статтю присвячено дослідженню особливостей доказування у спорах про стягнення збитків у сфері господарювання та використання засобів доказування у відповідних справах. Розглянуто питання розподілу обов’язку щодо доказування між сторонами спору та підтвердження вимог про стягнення збитків належними і допустимими доказами. Наголошується, що коло доказів залежить від характеру правопорушення та складової збитків, про стягнення якої просить позивач.

На основі проведеного аналізу доопрацьовано положення щодо розподілу обов’язку доказування і подання доказів у справах про стягнення збитків у господарському судочинстві та узагальнено види доказів у відповідних справах з конкретизацією їхнього переліку щодо вартості втраченого, пошкодженого або знищеного майна, матеріальної компенсації моральної (немайнової) шкоди, втраченої вигоди.

Захист права власності у господарському судочинстві.

Yu. Serebryakova

Статтю присвячено дослідженню захисту права власності в господарському судочинстві. На основі аналізу положень Господарського процесуального кодексу України, Цивільного кодексу України та судової практики розглянуто особливості розгляду господарськими судами справ за позовами про визнання права власності у разі втрати правовстановлюючих документів, визнання права власності на безхазяйну річ, на об’єкт самочинного будівництва, за набувальною давністю з підстави відсутності спору про право, виявлено судову позицію про неможливість розгляду таких справ в порядку позовного провадження через відсутність спору про право. Уточнено особливості визначення способів захисту права власності за позовними вимогами, які обумовлені договором, строк дії якого припинено на момент звернення до суду.

На основі проведеного дослідження пропонується запровадження розгляду господарськими судами справ щодо захисту права власності суб’єктів господарювання у разі втрати правовстановлюючих документів, необхідності виділу майна в натурі зі спільної власності, визнання права власності на безхазяйну річ, на об’єкт самочинного будівництва, за набувальною давністю в порядку окремого провадження.

Права людини в контексті юридичного позитивізму.

I. V. Stadnik

Стаття присвячена аналізу основних положень юридичного позитивізму, що розкривають його ставлення до прав і свобод людини. Визначено особливості основних видів юридичного позитивізму та їхню єдність у визнанні вторинності прав людини стосовно держави. Доводиться, що правовий позитивізм на рівні правової ідеології підлягає викорененню, оскільки не визнає верховенства права, дорівнюючи його верховенству закону та заперечує об’єктивний характер прав людини як природних і невідчужуваних можливостей.

Міжнародно-правові стандарти соціальних прав людини та їхнє втілення у Конституції України.

V. O. Kostrov

Метою статті є аналіз та конкретизація наукових положень щодо міжнародно-правових стандартів у сфері соціальних прав людини та ступеня їх відтворення у Конституції України. У результаті аналізу було виявлено, що конституційне закріплення системи міжнародно-правових стандартів соціальних прав ще не означає їх автоматичної реалізації у суспільно-політичному та правовому житті нашої країни. З огляду на це сьогодні в Україні є програма-мінімум, яка відтворюється у соціал-демократичній ідеї та виробленій на її основі державницькій стратегії, що стосується забезпечення, насамперед добробуту, охорони здоров’я, освіти, пенсійного забезпечення тощо. Щодо програми-максимум, то основною ідеєю є побудова «соціально орієнтованої економіки з перспективою підвищення попиту», яка втілюється у створенні ефективних моделей соціальних гарантій, що забезпечують стабільне відтворення населення, систему соціального захисту для найвразливіших категорій населення, розроблення державних програм з безробіття тощо.

Принцип правової визначеності у діяльності судів та інших органів державної влади.

N. M. Koshil

У статті наголошується, що дотримання принципу правової визначеності є надзвичайно важливим для захисту прав і свобод осіб, що звертаються до судів. Низка рішень Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у судовому процесі розкриваються такі складові цього принципу, як-от чітке формулювання причини, на підставі якої особа обмежується у свободі чи позбавляється її, неможливість скасування остаточного судового рішення тощо. Водночас, акцент на судово-процесуальний зміст цього принципу часто надає підстави ігнорувати значущість його дотримання також і органами інших гілок влади – законодавчої, виконавчої. А тому потрібно звертати увагу на зміст принципу правової визначеності саме у широкому, а не у вузькому розумінні. Крок уперед у цьому напрямі було зроблено Конституційним Судом України у мотивувальній частині рішення у справі про Регламент Верховної Ради України від 1 квітня 2008 р. № 4-рп/2008.

Реалізація принципу верховенства права при застосуванні способів захисту прав та інтересів.

I. Koval

У статті досліджено зміни національного законодавства, пов’язані з обранням способів захисту прав та інтересів. Розкрито підходи, які склалися в судовій практиці щодо застосування способів захисту, не передбачених законом або договором. Проаналізовано передбачені чинним законодавством умови обрання способу захисту прав та інтересів. Запропоновано загальні критерії ефективності способу захисту.

Щодо правового регулювання діяльності Вищої ради правосуддя в контексті принципу верховенства права.

O. Turchenko

У статті досліджуються питання можливості оскарження та скасування рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді та притягнення судді до дисциплінарної відповідальності через призму відповідності процедури принципу верховенства права.

На основі аналізу доктринальних позицій науки конституційного права, правових позицій Конституційного Суду України, практики Європейського суду з прав людини авторами запропоновано для дотримання принципу верховенства права в діяльності Вищої ради правосуддя: 1) передбачити у ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» можливість оскарження та скасування рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених п.п. 3 та 6 ч. 6 ст. 126 Конституції України, зокрема з інших підстав відповідно до законодавства; 2) вилучити із повноважень Вищої ради правосуддя і передати до компетенції іншого органу відкриття дисциплінарного провадження щодо судді.

Щодо процедури добору суддів до Вищого антикорупційного суду.

I. A. Shcherbak

У статті розглянуто проблемні питання, пов’язані з формуванням Вищого антикорупційного суду в Україні. Окрему увагу приділено категорії «доброчесність» для кандидатів у судді, зобов’язанню оприлюдення знеособленої інформації щодо результатів голосування на спеціальному спільному засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і Громадської ради міжнародних експертів, необхідності встановлення меж повноважень цієї ради при здійсненні спеціальної процедури кваліфікаційного оцінювання кандидатів у судді.

За результатами проведеного дослідження обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення процедури добору суддів шляхом внесення відповідних змін до законів України «Про судоустрій і статус суддів» і «Про Вищий антикорупційний суд».

Статути територіальних громад міст: досвід застосування в Україні європейських муніципальних стандартів.

I. V. Idesis

У статті аргументовано, що статут територіальної громади міста – це підзаконний нормативно-правовий акт, що ухвалюється міською радою для врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей міського самоврядування й регламентації колективної участі членів територіальної громади у його здійсненні. Зроблено висновок, що іменувати статути територіальних громад міст «міськими конституціями», як це часто трапляється в літературі, навряд чи справедливо. Конституція України та статути територіальних громад українських міст мають такі спільні ознаки формального характеру, як юридична техніка та тезаурус, а також відсутність закріпленого нормативними актами порядку їхньої розробки та ухвалення. Більшість формальних ознак статутів територіальних громад міст не збігається з формальними ознаками Основного закону, зокрема обов’язковість наявності, необхідність державної реєстрації, найвища юридична сила та здатність виступати фундаментом для подальшої нормотворчості, пряма дія, стабільність. Уважати статут територіальної громади міста «міською конституцією» навряд чи можливо з урахуванням сучасних європейських муніципальних стандартів.

Титул і зміст Правничого часопису

У журналі висвітлюються актуальні питання теорії та історії держави і права, конституційного, міжнародного, цивільного, господарського, аграрного, земельного та екологічного права, кримінального, кримінально-процесуального та інших галузей права. Журнал також інформує про події наукового життя і досвід викладання юридичних навчальних дисциплін.

Запрошуємо до співробітництва.

Статті повинні відповідати вимогам п. 3 Постанови Президії ВАК України від 15.01.2003 р. № 7-05/1 «Про підвищення вимог до фахових видань, внесених до переліків ВАК України», а саме містити такі необхідні елементи: постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями; аналіз стану практики, законодавства, наукових праць, які стосуються теми дослідження і на які спирається автор, виділення невирішених в них проблем, котрим присвячується означена стаття; формулювання цілей статті (постановка завдання); виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напряму.

Макет Часопису (в повному форматі)

До питання організаційно-правових форм діяльності органів місцевого самоврядування у землях радянської окупаційної зони ФРН.

Z. Ivantsova

У статті досліджено організаційні форми діяльності органів місцевого самоврядування в Землях, що входили до складу НДР в часи перебування в складі НДР та ФРН.

Проаналізовано сучасне реформування місцевого самоврядування у ФРН. Аргументовано, що насправді у ФРН не існує п’ятої організаційної форми місцевого самоврядування, яка згадується в окремих літературних джерелах, адже федеральні Землі, які раніше входили до радянської окупаційної зони, внаслідок територіальних та функціональних реформ, перейняли досвід існуючих у ФРН типів організаційних форм діяльності органів місцевого самоврядування та, як наслідок, тяжіють до південно-німецького типу місцевої конституції. Запропоновано проведення подальших досліджень наслідків реформ місцевого самоврядування у ФРН.

Рецензія на навчальний посібник Т. В. Хайлової, О. П. Гузенко «Банківське право».

I. Koval

Основною метою пропонованого до рецензування навчального посібника «Банківське право» є формування системи правових знань у фінансовій та банківській сфері на основі базових знань з теорії держави і права, цивільного та господарського права, інших галузевих і міжгалузевих правових дисциплін. Навчальний посібник за своєю структурою та змістом має значну навчально-методичну та практичну цінність. У посібнику у логічній послідовності розкрито шість основних тем, кожна із яких висвітлює особливості регулювання певних правовідносин як у теоретичному аспекті, так і з огляду на специфіку застосування нормативно-правових актів у практичній діяльності. У посібнику подано переліки нормативно-правових джерел, а також фахової літератури, що в разі потреби допоможе самостійному опануванню певних основ банківського права.

Загальні збори громадян за місцем проживання у Республіці Болгарія.

A. O. Petrenko

Метою статті є дослідження досвіду нормативної регламентації загальних зборів громадян за місцем проживання у Республіці Болгарія та формулювання пропозицій щодо можливості його застосування в Україні. На підставі вивчення досвіду цієї країни – члена Європейського Союзу, автор доходить висновку про доцільність здійснення нормативно-правової регламентації місцевих виборів та місцевих референдумів в одному нормативно-правовому акті. Автор обґрунтовує тезу, що у разі здійснення нормативно-правової регламентації місцевих виборів та місцевих референдумів в одному нормативно-правовому акті, Закон України, в якому отримають свою регламентацію усі інші форми безпосередньої демократії на місцевому рівні, буде охоплювати порядок організації та проведення: загальних зборів громадян за місцем проживання; місцевих ініціатив; громадських слухань.